– Хлопчик, а що ти читаєш?
– Не твоє діло, комашка.
– Який грубіян! Хіба можна грубити красивим дівчатам?
– Ось коли підростеш, тоді й подивимося, яка ти красива. А зараз ти ще малявка!
– Коли я підросту, ти на мені одружишся! Подаруй мені свою книжку?
– Ну візьми…Тільки навіщо тобі підручник біології?
– Стане у нагоді, спасибі…
– Студентка Петрова, що це Ви читаєте під час лекції? Підручник Біології? Не запізно ? Залишіться після лекції, будь ласка.
– Можна?
– Ах так, студентка Петрова, візьміть свій підручник і надалі , будь ласка, не читайте під час лекції – це неповага до викладача.
– Це не мій підручник, це Ваш…
– ?
– Ви відкрийте першу сторінку..
– Саша васильєв…Хм..Дійсно мій? Звідки?
– Пам’ятайте парк, 10 років тому. Маленька дівчинка, яка заважає хлопчикові читати підручник Біології… І хлопчик, сміючись, дарує їй цей підручник…
– “Коли я виросту, ти одружишся на мені!” ? Не може бути! Як ти мене знайшла?
– А я і не втрачала. Ми вчилися в одній школі, я пам’ятаю всіх дівчаток з якими ти зустрічався, я знаю всіх твоїх друзів, я стояла під вікнами школи, коли ти здавав випускні іспити. Я ревіла, коли ти не вступив на біологічний факультет і пішов на фізичний і скакала від радості, коли ти перевівся на біофак. Я стояла під вікнами аудиторії, коли ти вступив до аспірантури. Я ридала біля РАГСУ, коли ти одружився і ненавиділа себе за відчуття радості, коли ти розлучився. Я завжди була поруч, тільки ти цього не знав…
– Ти справді стала красунею…
Стаття бере участь у конкурсі “Кохання з першого погляду”
