Це було компліментом. Це була спроба запобігти збиткам.
Мінді Келінг розповіла на подкасті Емі Поehler Good Hang історію, яка звучить дивно застарілою. Рік – 2005. Вона молода. Їй потрібне схвалення. Вона пише для SNL, і ніхто ще не знає, ким вона стане. “Тіна Фей” і “Емі Поehler” – вже легенди в цій кімнаті. Келінг шанує їх. Можливо, навіть трохи обожнює.
Вона випалила це вголос.
“Я просто хочу скинути 37 фунтів”.
Стоп. Тридцять. Було тридцять фунтів.
Келінг замовкла. Вони замовкли. Фей і Поеллер подивилися на неї. Потім сказали те, на що Келінг чекала роками, але навіть не усвідомлювала, що їй це потрібно.
Вони сказали: Це дуже багато ваги.
Що?
Келінг визнає: їй не було соромно. На наступні три тижні вона ходила, як на крилах. Вона думала, що вони не сприймають її як «товсту». Поehler відразу припинила цю думку. М’яко. Рішуче.
Ні, Мінді. Ніколи.
“Ось так жінки розмовляють одна з одною”, – сказала Поehler.
Чесна розмова.
Ми постійно це робимо. Ми аналізуємо свої тіла, тому що почуваємось вимушеними. Це наша валюта, коли ми не знаємо, чим ще можемо мати. Поehler розуміє це. Ось чому вона тепер намагається зупинити цю розмову. Вона відмовляється обговорювати чиїсь тіла. Тому що вони належать їхнім власникам. А не нам. І не пресі.
Келінг розуміє, чому цей момент так запам’ятався. Вона могла б очікувати фальшивого скромництва: Ой, ми просто прокинулися такими стрункими. Це було б простіше. Але менш корисно.
Натомість вони визнали її бажання. Підтвердили почуття, але не ціль. Це було виявом доброти. Певною, специфічною. Такої, про яку ти не просиш, поки не стане надто пізно.
Ці жінки крутяться в одній гравітації. Фей інтерв’ювала Келінг для своєї автобіографії. Поehler їхала з нею на Каннський фестиваль. Але у цьому гламурі були гострі кути. Французькі журналісти були нещадними. Вони ставили прямі питання розмірі тіла. Про естетику посмішки.
Чому ти така товста?
Твоє обличчя негарне.
Чому ми дозволяємо незнайомцям судити наші особи? Ми летимо на інший кінець світу, щоб відповідати питанням про свою вагу. Можливо, ми просто не засвоїли, що герої мали рацію. Вага ніколи не була головною метою. Головне – це прийняття.
