— Хлопчик, а що ти читаєш?
— Не твоє діло, комашка.
— Який грубіян! Хіба можна грубити красивим дівчатам?
— Ось коли підростеш, тоді й подивимося, яка ти красива. А зараз ти ще малявка!
— Коли я підросту, ти на мені одружишся! Подаруй мені свою книжку?
— Ну візьми…Тільки навіщо тобі підручник біології?
— Стане у нагоді, спасибі…
— Студентка Петрова, що це Ви читаєте під час лекції? Підручник Біології? Не запізно ? Залишіться після лекції, будь ласка.
— Можна?
— Ах так, студентка Петрова, візьміть свій підручник і надалі , будь ласка, не читайте під час лекції — це неповага до викладача.
— Це не мій підручник, це Ваш…
— ?
— Ви відкрийте першу сторінку..
— Саша васильєв…Хм..Дійсно мій? Звідки?
— Пам’ятайте парк, 10 років тому. Маленька дівчинка, яка заважає хлопчикові читати підручник Біології… І хлопчик, сміючись, дарує їй цей підручник…
— «Коли я виросту, ти одружишся на мені!» ? Не може бути! Як ти мене знайшла?
— А я і не втрачала. Ми вчилися в одній школі, я пам’ятаю всіх дівчаток з якими ти зустрічався, я знаю всіх твоїх друзів, я стояла під вікнами школи, коли ти здавав випускні іспити. Я ревіла, коли ти не вступив на біологічний факультет і пішов на фізичний і скакала від радості, коли ти перевівся на біофак. Я стояла під вікнами аудиторії, коли ти вступив до аспірантури. Я ридала біля РАГСУ, коли ти одружився і ненавиділа себе за відчуття радості, коли ти розлучився. Я завжди була поруч, тільки ти цього не знав…
— Ти справді стала красунею…
Стаття бере участь у конкурсі «Кохання з першого погляду»
