Давно хотілося краще дізнатися все, що пов’язано з цією темою.
Загальноприйнято вважати, що у нас все жахливо, а ось “там,у них” все так прекрасно і люди ,мало не відразу по виходу на пенсію, відправляються туди стрункими рядами.
Але у мене картинка не сходиться. Люблю читати, особливо книги”про життя”. І якось останнім часом стали траплятися романи різних авторів з різних країн (франція, англія, сша, норвегія) ,де герої впираються до останнього ,не бажаючи переїжджати в ці будинки. І я розумію мотиви. В одному з романів герої, не чекаючи особливих болячок, переїхали в кондомініум для літніх, де були створені всі умови. І витримали там недовго. Причина – до чортиків набридло бачити навколо одних людей похилого віку, відірваність від реального життя. Від того, що за тебе все вирішують. Прямо, як дитячий сад, в якому до тебе ставляться як до недолюдини. Ну от чесно. Я б ,напевно, деградувала, якби мене позбавили спілкування з іншими поколіннями. А ще дуже нагадує гетто.
Я зараз пишу не про деменцію (таких як раз в будинки престарілих не беруть). А про цілком розумних людей, просто з обмеженими можливостями.
